ТОП НОВИН

Чи були на Волині писанки?

Щиро вітаємо усіх із Великоднем! Бажаємо вам усього світлого та доброго. А ще нехай ваша паска та ковбаска будуть смачними.  

 

Традиційно на Великдень окрім  печіння пасок пишуть писанки. До слова, писанка – це яйце, декороване традиційними символами, які намальовані за допомогою воску та різноманітних барвників. Українське ж пасхальне яйце буває декількох видів, серед яких писанка, крашанка, крапанка і дряпанка.

 

Днями майстер-клас із створення писанки  в інституті філології та журналістики провів майстер народної творчості Андрій Бондарук.

 

 

Зокрема щодо писанки на Волині  Андрій зауважує, що поки немає загального свідчення про суто волинські писанки. А та колекція, яка була у краєзнавчому музеї просто зникла під час війни - залишились тільки етикетки, які були писанки. Однак поширеними орнаментами, якими розписували яйце у нашому краї є все ж орнамент «сосонка» або ті, які символізують дерево, адже Волинь – це край лісів.

 

От таку зелену писанку із зображенням сосонки малювали на Волині

 

На запитання чи відроджується писанкарство в Україні дослідник ствердно відповідає, що стрімко відроджується. Насамперед це заслуга спеціальної літератури. Як приклад такої книги наводить львівську майстриню Віру Манько, яка зібрала писанки з багатьох регіонів України, залучила інших майстрів і видала книгу, каталоги.

 

 

«Завдяки насамперед зразкам люди можуть побачити ті малюнки і зобразити їх на своєму яйці. Проводячи з дітьми заняття я зрозумів, що треба щось видати і собі. Бо ж не всі наприклад можуть ходити в художню школу. І це не є безперервна традиція, коли писали писанки прабабуся, бабусі, батьки і навчили дітей. У нас дуже мало родин, які можуть похвалитися, що з діда-прадіда малюють писанки. Здебільшого ті, хто пише, це люди, які навчилися від майстрів чи літератури. Радує, що відроджуються перервані традиції», - ділиться Андрій Бондарук, демонструючи книгу.

 

 

Сам же дослідник вміє писати писанку ще з дитинства, коли його мама,  російський філолог, почала викладати народознавство в школі. Серед того, що навчали дітей було й писанкарство. В процесі допомоги Андрій і сам навчився писати писанки.

 

«Я не вважаю себе писанкарем.  Є люди, які вибрали творчий напрям писанкарство – вивчають його постійно, навчають інших. А взагалі я історик, колекціонер, популяризатор народних ремесел та  творчості.  Було кілька років, коли я справді займався писанкою. Я сідав, писав писанку. В першу чергу мене цікавлять знаки, бо помітив, що вони є в різних європейських народів присутні так чи інакше. Саме це мені і було цікаво дослідити. Коли ти будеш гортати книги ти нічого не зрозумієш, а коли будеш їх малювати – тоді зрозумієш. Писанка ж увібрала ті всі знаки, а українці змогли зберегти їх та в одному явищі все поєднати», - каже майстер народних ремесел, допомагаючи учням з писанкою.

 

Улюблена ж писанка Андрія (на фото) зображає хрест і сваргу. Загалом багато є писанок, які містять в собі кілька символів, так само як і ружа містить багато хрестів. Ця ж писанка,що носить назву «перерва», вона  має також і зображення змія - дуже давнього символу, який походить ще з трипільських часів. Поширений цей елемент і в давньогрецьких племен. Навіть човни різних племен мали таке зображення змія.

 

 

«Змій – це володар вод, бо від води багато що залежало – в першу чергу це знак хліборобський.  Відтоді, коли людина перестала полювати на тварин і почала вирощувати хліб, відтоді вона почала залежати від землі і від того, що виростить. Єдине, що могла тоді людина – це молитися. Вона по-іншому сприймала світ, по-іншому сприймала Бога, замовляла, щоб було достатньо води, щоб можна було виростити урожай», - розповідає Бондарук.

 

На запитання чи усі символи писанки язичницькі  дослідник Андрій Бондарук каже, що чим більше займається писанками, тим більше розуміє, що це правда. Окрім кількох апокрифічних легенд, які перекручують святе письмо, з християнством писанки більше нічого і не пов’язує. «На той час, коли до нас прийшло християнство, люди просто не вміли читати і писати, тому святе письмо вони переказували із уст в уста, куди вкладались якісь уявлення, пояснення чогось незрозумілого. Так і поєднали писанку із християнством».

 

 

- Яку писанку писали на здоров’я?

 

Є писанки, які писались та дарувались з побажання любові, здоров’я, всього найкращого. Але ми звикли зараз сприймати такий символізм через те, що майстри, які реалізовують свої вироби на ринках, ярмарках, споживають психологією наших людей. Ми навіть жартували, що продають ляльки від стріту, від гастріту, а яку треба ляльку, щоб чоловік повернувся, щоб ще щось було? А насправді такого не було. Зараз людина хоче, щоб зробивши якусь дію у неї одразу ж все було. Писанки ж, які символізували здоров’я – це зелені писанки, сосонка. Коли дівчина хотіла показати свої почуття хлопцю, то зображала ружу, яку вона дарувала.

 

От таку писанку дарувала дівчина коханому

 

Майстер каже, коли наші предки мали інші вірування, то, можливо, у писанку вони вкладали щось більше. Зараз багато що втрачено: це просто малюнки, або знаки, які люди по-своєму трактують. Загалом же якщо до писанки віднестись як до магії, то в кожному знаку немає нічого шкідливого.  

 

 

 Писанка змоги об’єднати і християнські, і дохристиянські вірування – однозначно, що це щось хороше. Тому нехай писанка, крашанка, дряпанка чи крапанка стануть на вашому великодньому столі не лише прикрасою, а й символом доброти та зв’язку між поколіннями. 

 

Спілкувалася Юлія СТАСЮК

поділитись у соціальній мережі: