ТОП НОВИН

Лицарський витвір мистецтва з підвалу гаража

Українці ніколи не забудуть революційні події сучасної України. Просто не можна забути те, як люди захищали себе простими дерев’яними щитами. І тут варто не забувати про саму історію такого захисту, який бере свій початок ще з дохристиянських часів. Особливо щити чомусь запам’яталися в часи середньовіччя.

 

 

У Луцьку як не дивно теж є майстри, які виготовляють щити, зокрема для колекцій реконструкторів та лицарських боїв. Один із майстрів, який із дерев’яних фанер створює витвори мистецтва – 22-річний Сергій Шмид. Окрім щитів хлопець, як справжній реконструктор, виготовляє лицарські обладунки, зброю. Вперше «отримав мечем по голові» під час лицарських тренувань в 14 років, відтоді і почав активно цікавитися Середньовіччям. Каже бути лицарем це не лише романтика, як в книжках, це дуже важка та болюча справа.

 

 

«Спочатку займався порою вікінгів, потім Європою, а зараз вирішив зайнятися монголами. Бо  монголи – це одна із специфічних армій, вона завоювала половину тоді відомого світу, і це не можуть повторити, напевно, до цього часу. Однак проблема реконструкції європейського середньовіччя в тому, що дуже мало аналогів дожило до нашого часу – все доводиться відтворювати на гравюрах, фресках. Добре, що в слов’ян та монголів дуже багато збереглося знахідок саме в землі», - розповідає реконструктор Сергій Шмид.

 

 

 

 

Каже, що часто із колегами спілкуються з істориками, які описують весь процес як робилися обладунки, зброя, щити: з чого і як саме використовувалися.

 

Перший щит хлопець виготовив через потребу. Одного разу приїхав з Києва з фестивалю і зрозумів, що йому потрібен щит. «У школі займався трудовим навчанням, от і вирішив застосувати. Згадав деякі технології, і виготовив сам – щит живий ще й досі. Щоправда він не так часто їздить на турніри як я, але він у мене ще є».

 

 

Хлопець ділиться, що загалом вартість щита близько 50 доларів, 400-500 грн звичайний щит. В Європі ж незмінний елемент лицарства може коштувати до 100 доларів і більше.

 

Зараз Сергій виготовляє щити на замовлення, ділиться це його маленька справа до великого майбутнього. Також хлопець розфарбовує амуніцію, адже навчається на вчителя малювання в СНУ ім. Лесі Українки. Переважно на щитах відображаються герб того чи іншого лицарського клубу, або міста. Каже, справа не з легких, але цікава.

 

 

 

Працює Сергій в простому оточенні грубки-буржуйки та декількох стільців у підвалі батьківського гаражу. Каже це його робоче місце, у якому дуже зручно та приємно працювати.

 

Окрім того хлопець розповів нам про саму технологію виготовлення щита. Спочатку майстер бере фанеру, вирізає її по формі, після чого закладає її у спеціальне обладнання, яке, до речі придумав сам. Потім скріплює усе цвяхами, прикріплює необхідні деталі, фарбує. «Фішка» робіт у тому, що щити не розгинаються. Адже раніше деякі сучасні лицарі боялися на них лишній раз і впертися, щоб не зламалися. Міцність Сергієвого виробу перевіряла і я – щит, на якому я навіть стрибала, мене витримав та жодним чином не деформувався.

 

 

 

«Хтось займається обладунками, хтось щитами.  Мені подобаються щити. Кажуть, що перед тим як вибирати бізнес треба обрати справу, яка тобі подобається і спробувати почати заробляти гроші. І я собі таку справу обрав», - каже реконструктор Сергій.

 

Батьки ж хлопця захоплення лицарськими боями підтримують. Мама розповіла, що допомагає сину із обладунками: шиє сорочки, ходять разом купують тканинку. А також вона приміряє на себе і лицарські шоломи і щити. Так би мовити випробовує на собі.

 

 

 

На запитання и планує розширювати бізнес хлопецьсором'язливо відповідає, що ні, каже поки йому це не потрібно - головне мистецтво.

 

Для тих, хто надумає займатися лицарством Сергій насамперед радить познайомитися із лікарем травматологом, адже це мистецтво досить небезпечне і травматичне.

 

« Чому французький легіон покритий такою романтикою, хоч насправді там нічого такого нема. Але, як кажуть військові: пробіжиш 20 кілометрів, сил немає, а ти біжиш – романтика…», - висловлюється Сергій.

 

Незважаючи на невелику територію Луцьк все ж досить розвинуте місто, із своєю історією та своїми людьми. Однак не можна забути, що Луцьк це все ж середньовічне місто, де люди не забувають про лицарство, як і в нашій країні.

поділитись у соціальній мережі: