ТОП НОВИН

Секрети луцького вуличного музики

Хто час від часу проходить центром міста, певно, уже звик до цього хлопця, який сидить і грає на баяні. Інколи бачать його і в інших куочках міста – до прикладу біля «Там Таму»

 

Звати його Сергій. Йому 24 роки. Він незрячий. Заробляє собі на життя грою на баяні.

 

«Для мене – це робота. Я не випрошую у людей гроші. Я просто граю, а люди платять мені за це, хто скільки може», - каже Сергій.

Геть малим хлопець втратив зір. Ще у 6 років. Причина - пухлина мозку.

 

Вже після того почав грати на баяні. Це й стало справою його життя.

 

 

«Виріс без батька, бо той пив. Де зараз – не знаю. Мама працює прибиральницею. У дитинстві ніхто мене не бив, тому лікарі і не знають від чого та пухлина з’явилася» - каже Сергій.

 

*   *   *  

 

Невідомо, звідки пішла чутка про розумову відсталість у «каламутне» товариство хлопця. А ще кажуть: усі гроші, які заробляє – тратить на випивку. Та схоже, все далеко не так. Й, аби у цьому переконатися, достатньо придивитися до хлопця уважніше. Сергій охайно одягнутий, із поголеною бородою, підстриженими нігтями, у нього білі рівні зуби, від нього приємно пахне.

 

 

Говорить нормально, має свій погляд на життя – цілком нормальна людина. Щоправда через хворобу у нього порушена координація рухів, тому й ходить, ніби п’яний.

 

А ще не вживає алкоголю та не курить.

 

 

Коли виходить «на роботу», обирає собі зручне місце. Потім у якомусь закладі поблизу бере стілець. Перед собою ставить сумку, куди можна кидати гроші.

 

Грає різну музику, постійно вивчає нові пісні. Каже, що найбільше людям подобається вальс.

 

 

- Граючи на баяні скільки тобі вдається в день заробити?

 

- Це комерційна таємниця (сміється). Скажу лише, що на життя мені вистачає. Для когось це копійки (подумаєш - пару гривень!), а мені вистачить трохи прожити. Найбільшу купюру, яку кинули – 50 гривень. Ну ще трапляються долари, російські рублі.

 

- Як розрізняєш гроші, бо як на мене вони всі однакові?

 

- Ні, зовсім не однакові. Я навчився розрізняти купюри. От наприклад гривня – одна на дотик (дістає, починає крутити та обмацувати купюру) вона трохи ширшава.  П’ять гривень вже інші – вони коротші.

 

Незважаючи на свою ваду 24-річний Сергій займається спортом. Він три рази на тиждень ходить до спортзалу. А ще любить плавати, що правда в басейн його не надто часто пуcкають.

 

- А як справи в особистому житті?

 

- Непогано (сміється) у мене є подруга, тому все добре. Щоправда не було ні з ким інтимних відносин – бо не було серйозних як таких стосунків. Хотілося б зустріти нормальну дівчину, та створити сім’ю.

 

Яку саме дівчину шукаєш? Якби вона була б теж інвалідом ти б зустрічався б?

 

Ні в якому разі. Я взагалі проти такого. Якщо ще вона буде кульгати там, то ще нормально. А от якщо теж буде ще й сліпа, то це взагалі жах – мені не треба така дівчина. Я музикант, не п’ю, не курю, тому заслуговую на нормальну здорову дівчину.

 

А якщо дівчина буде зряча але на інвалідному візочку?

 

Мені це теж не підходить. Нащо мені така дівчина, вона не зможе дати мені і собі ради.

 

Сергія обурюють перехожі, які крім себе нікого не помічають. Були випадки, коли йому ламали його тростину, якою він контролює дорогу під час ходьби. Або забирали зароблені гроші із сумки.

 

- Побутує думка, що кожеш "жебрак" працює на такого собі "підприємця", якому платить "данину", інакше його проженуть. Це правда?

 

- Був один такий чоловік. Підходить, каже: давай, ти будеш платити нам з виручки, а ми дамо тобі місце на початку вулиці Лесі Українки, будеш там грати і ніхто на твоє місце більш не сяде. Звичайно я відмовився. Ще я тільки не платив за непотрібну мені «кришу»!

 

 

Про майбутнє Сергій не говорить. Каже - поживемо, побачимо. А ще просить людей вважати його нормальним, а не п’яницею і «попрошайкою».

 

Текст - Юлія Стасюк, фото - Олег Гордіюк

поділитись у соціальній мережі: